Григорій Кочур - поет,
перекладач, історик і теоретик українського художнього перекладу, один
із найяскравіших талантів сучасного українського письменства...
Життя
Григорія Кочура – це історія української літератури. Він пройшов і
замовчування, і приниження, і тюрми, і ГУЛАГ. Але вистояв, не зламався,
продовжував писати, вчити перекладацької майстерності, боротися за
місце українського слова серед скарбів художнього літературного
перекладу.
Про батька і музей розповідає Андрій Григорович Кочур.
-Українські
перекладачі розуміли своє історичне покликання – не загубити українську
мову, залучити її до освоєння інтелектуальних і духовних багатств
людства, до розширення її історичної перспективи. Ось
такі цілі і ставив перед собою Григорій Кочур - людина з
енциклопедичними знаннями, феноменальної пам’яті ( знав до сорока мов).
Він переклав і доніс українському народові творчість багатьох народів
світу. Його поетичні роботи – це своєрідна панорама світової поезії від
античних до найновіших часів.
-Пане Андрію, як кількома словами, визначити діяльність батька?
-Г.Кочур не тільки перекладав, а
здійснював фактично загальну стратегію творення поетичних перекладів,
постійно когось консультував, допомагав молодим фахівцям, залучав їх до
роботи, активно листувався з колегами з різних республік колишнього СРСР
і представниками діаспори.
Його
будинок називали "Ірпінським університетом” – тут залюбки збиралися
"шестидесятники”, українські патріоти: І.Світличний, В.Чорновіл, В.Стус,
І.Дзюба, Л.Костенко, Г.Зубченко, О.Сенюк… Зрозуміло, що в ті часи така
активна діяльність не подобалась певним службам. Кочура часто не
друкували, за ним слідкували, підслуховували, організовували провокації.
А в 1973 році виключили зі Спілки письменників, фактично заборонивши
його публікації.
Звісно, нелегко працювати й
перекладати вірші без сподівань на їх вихід у світ. Але друзі й учні
допомагали. Деякі його переклади побачили світ під іншими прізвищами,
деякі речі вийшли анонімно... У часи перебудови в країні ситуація
змінилася – Григорія Кочура поновили в Спілці письменників, в 1989 році
він стає лауреатом премії М.Рильського, в 1995 році - Державна премія
України ім. Тараса Шевченка (посмертно).
-А як виник музей?
- Після
смерті Григорія Кочура, в 1994 році, його діти – вирішили
продовжувати справу його життя - підтримувати розвиток української
перекладацької діяльності, піднімати й розвивати українську культуру. В
будинку майстра в 1997 році відкрили приватний Літературний музей ім.
Г.П.Кочура, де розповідають про життя українських патріотів 60-70
років ХХ століття. Тут же знаходиться меморіальна виставка вчителя
Г.Кочура, видатного перекладача М.Зерова, сподвижника неокласичного
літературного направлення. І, головне, зберігається безцінна бібліотека,
яка допомагала поетові в його творчих пошуках. У Львівському
університеті відкрилася перекладацька кафедра ім. Г.Кочура, за
допомогою МФ”Відродження” було видано найповніший збірник його
поетичних перекладів ” Третє відлуння”, проведена Міжнародна наукова
конференція "Григорій Кочур і український перекладач”.
-Як дістатися? Замовити екскурсію?
- Музей,
відкритий для всіх. Лише наберіть тел. (044) 486-71-39 або(04497)
6-11-05 і вас обов’язково зустрінуть, проведуть до музею і зроблять
незабутню екскурсію про нелегке, але яскраве життя видатного
українського перекладача Григорія Кочура