|
Mузей "Прадавня Аратта – Україна” гостинно відкрив свої двері |
Історико-археологічний музей "Прадавня Аратта – Україна” в с.Трипілля
На березі Дніпра неподалік Дівич-гори, де знаходиться село Трипілля
Київської області, гостинно відкрив свої двері новий музей. Його
засновники – не держава і не громадські організації, а цілком конкретні
люди, які є щирими українцями не тільки до глибини душі, а й до глибини
кишені. Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас , Європо,
На себе ліпше збоку подивись.
Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече,
Бо ми тоді вже побілили Хату,
Як ти іще не вийшла із печер.
Борис Олійник
Це
рядки з вірша Бориса Олійника. Дійсно, трипільці будували собі хати,
обмазували зсередини і зовні, потім білили і фарбували – так само, як
традиційно робили ураїнці в селах. Деякі подібні на трипільські хати і
дотепер можна знайти в глухих селах України і Молдови...
Відкритий нещодавно музей «Прадавня Аратта – Україна», знаходиться у
селі Трипілля, поблизу якого більше ста років тому київський
краєзнавець В. Хвойка відкрив трипільську археологічну культуру –
комплекс речових залишків апофеозу Аратти.
Засновниками приватного історико-археологічного музею "Прадавня
Аратта – Україна” є відомий колекціонер Олександр Поліщук, будівельник
Володимир Лазоренко, художник Анатолій Гайдамака і науковець Юрій Шилов.
Трипільська культура була поширена в основному на території
нинішньої Правобережної України, лише невелика її частина була на
території Молдови і Румунії. В українській землі і досі лежать мільйони
нерозкопаних пам’яток. Радянська наука засекретила всі дослідження
Трипільської культури, які відбувалися до 1937 року, більш того –
вчені-дослідники були розстріляні. Радянська влада, як і царська влада в
19 столітті, не могла допустити, щоб український народ мав в своїх
історичних здобутках таку красномовну сторінку, як Трипільська культура.
До Жовтневої революції на території України було зібрано більше 300
приватних колекцій Трипільської культури, які потім були законсервовані і
десь сховані. Коли 15-20 років тому Олександр Поліщук вперше побачив
трипільські речі, він здивувався, чому ніде немає інформації: речі є, а
інформації про них і про цю культуру немає.
Інститут археології України продовжував традицію замовчування даних
про цю величну культуру. Крім вузьких спеціалістів-археологів, що
займалися дослідженням періоду неоліту і міді на території України,
ніхто не знав ні про саму культуру, ні про територію її поширення. І
донині інститут археології ревно ставиться до предмету свого дослідження
– Трипільської археологічної культури, монополізуючи її і не
допускаючи, щоб хтось, окрім їхньої профспілки – співробітників
інституту, досліджував цю культуру і розглядав її не тільки як
археологічний феномен або поза тими межами, ними ж встановленими.
Коли Олександр Поліщук зібрав колекцію Трипільських речей, купляючи
їх у приватних осіб і людей, які виїжджали на проживання за кордон і не
могли ці речі вивезти, він почав міркувати над створенням Трипільського
музею. Хвиля зацікавлення Трипільською темою або, говорячи словами
Поліщука, "вибух” почався приблизно у 1999 році завдяки його спілці з
Шиловим і ще декількох чоловік, в числі яких покійний Сергій Платонов,
відомий своєю колекцією, що експонувалася в Києво-Печерській лаврі і
Софії Київській.
В музеї представлено більше 500 предметів, в той час, коли в
Національному історичному музеї України всього 100. Чому так? Бо
інститут археології України, який має право на розкопки, чомусь ховає
знайдені і описані речі, а не представляє на огляд громадськості, яка за
останні роки вже хоч чує про Трипільську культуру, але все ще не бачить
– всього того, що є по цій культурі.
Коли потрапляєш в музей "Аратта-Україна”, де поруч з трипільськими
речами можна побачити й предмети 19 століття в надзвичайно органічному з
ними поєднанні, ти ніби опиняєшся в іншому вимірі – стоїш в
трипільській світлиці, яка дивовижно нагадує українську, має таку ж піч –
винахід трипільців, той самий дідух у куті, такі ж миски і горщики.
В музеї можна побачити не тільки матеріальні автентичні речі – там
відчувається особлива атмосфера, а енергетика тієї землі заряжає тебе ще
в дворі, де стоїть реконструйована трипільська хата, а на подвір’ї
сидять жіночі глиняні статуетки – такі, які ліпили трипільці, тільки у
збільшеному вигляді.
Олександр Поліщук переконаний, що про Трипільську культуру мають
знати всі українці, бо українці, за його словами, – це не те, що люди
першого сорту, а "вищі люди в світі”. За ними стоїть велична Трипільська
цивілізація, вони є прямими нащадками того народу, який породив всі
індоєвропейські народи, що пішли і в Європу, і в Азію. Згадаймо хоча б
арійців, які пішли в Індію та Іран, а через століття-тисячоліття
поверталися, наприклад, у вигляді кіммерійців, скіфських і сарматських
племен на територію України.
Отже, ми радимо всім відвідати музей, бо словами неможливо розповісти про те, що варто побачити і відчути.
Адреса: вул. Риболовецька, 1
с.Трипілля, Київська обл. (поблизу причалу)
Проїзд: від станції метро "Видубичі" маршрутним таксі
"Київ-Стайки", "Київ-Ржищів", "Київ-Букрин", "Київ-Канів" (через Ржищів)
до зупинки "Школа-інтернат" в с.Трипілля.
Час роботи: з 10-00 до 18-00, вихідний - понеділок (при домовленості по телефону можливе проведення екскурсій і в понеділок).
Вартість екскурсії:
-
Вхід до музею – 20 грн.
- Оплата послуг екскурсовода – 150 грн. (незалежно від кількості вівідувачів). Сюди входить і оплата за вхід до музею.
Послуги екскурсовода надаються тільки у разі попередньої домовленості.
Тел. для довідок: 0 44 520-96-25
+380 67 771-90-10