Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [58]
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 2
Друзі сайту
[21.10.2013][Мої статті]
У Вінниці відкрили музей трамваю. (1)
[20.10.2013][Мої статті]
Музей «Козацькі землі України» (1)
[19.10.2013][Мої статті]
Умови участі в Фестивалі вільних музеїв (1)
[19.10.2013][Мої статті]
Київський музей історії туалету (1)
[08.10.2013][Мої статті]
Відкриття музею хреста на хуторі Галушківка! (1)
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

етнографічний музей-бібліотеку «Кетроси»

етнографічний музей-бібліотека «Кетроси»

Збулася давня мрія краєзнавця, дослідника, ентузіаста Юрія Зо­зулі з с.Довжка: днями він відкрив власний етнографічний музей-бібліотеку «Кетроси». До цього дня Юрій ішов десять років: зби­рав експонати, виношував ідеї, думав про приміщення. Сім років тому така нагода трапилась - поруч з батьківською садибою, де він мешкає, продавалась невелика хатина, яку пан Юрій і придбав під музей.

- Прагнув відродити багату й цікаву історію рідного села, - розповів він, - відкрити для людей те, що забулося, відійшло у минуле.

У зборі експонатів Юрію Пилипо­вичу активно допомагали односель­чани. Вони передавали йому різно­манітні старожитності (предмети побуту, знаряддя праці, зразки одягу, тощо). Юрій зізнається, що його власних речей в експозиції не так ба­гато, більшість з них надані земля­ками, які не знищили, не продали, не викинули на смітник те. чим вже не користуються. Саме тому етногра-фічний музей можна назвати народним, адже його Юрію допо­магали творити десятки й сотні довжан, і він їм за це щиро вдячний.

Минулого тижня причепурена, від­ремонтована хата-музей зустрічала гостей. На відкрит­тя зібралися шко­лярі, сусіди, друзі та однодум­ці пана Юрія. Навіть з першого погляду видно, скільки зу­силь, праці і таланту віддав засновник музею своєму ді-тищу. Чистотою світяться білі стіни. За самою хатою дбай­ливо доглянутий садок, де ростуть різноманітні плодові дерева та ягідники. На неве­личкому городі висіяні ті куль­тури, які нині рідко вирощу­ються в наш час, але були ду­же поширені в минулому: ква­соля, сочевиця, нагут, линта, боби. Вжи­вання страв з цими бо­бовими ро­било лю­дей дужими і здорови­ми. На под­вір'ї акурат­но висіяні квіти, лікар­ські росли­ни, декора­тивні куль­тури.

У вступ­ному слові Юрій звер­нувся до од­носельчан з пропозицією назвати майдан, на якому розташований музей, Горанським (цей куток села в далекому минулому називали Горанами), а вулицю Жовтневу пере­йменувати на вулицю Дмитра Кетроса. Саме так можна було б вшану­вати пам'ять знаменитого земляка, книга якого «Так творилося україн­ське військо» дійшла до довжан не так вже давно і розкрила невідомі досі сторінки історії. Неподалік розташо­вана і так звана Ванькова криниця, викопана та вимурована більше ста років тому. Це джерело має чи не найбільшу в районі глибину - близько 40 метрів і досі обдаровує людей ці­лющою водою. На думку Юрія Пи­липовича, Горанський майдан, Вань­кова криниця і власне сам музей і ма­ють створити музейний комплекс -Кетроси».

Високо оцінила багаторічну пра­цю Юрія, його ентузіазм, неспокій і творчий підхід заступник голови Ямпільської райдержадміністрації Ми­рослава Марченко.

- Не так багато в нас приватних музеїв, - сказала во­на. - Тож ми гідно оціню­ємо особистий труд Юрія, труд його батьків, які зро­били все для того, щоб на­ше минуле служило сього­денню, всім жителям села, і спонукало завжди пам'я­тати історію і бути гідними тих людей, які мешкали в Кетросах. Стоїмо біля цієї невеличкої хатинки, і стає легко на серці, бо тут віє спокоєм, теплом, радістю і любов'ю, бо все, що зро­бив Юрій Пилипович - то від любові до рідної землі, рідного села, до кожного із односельчан.

Мирослава Василівна щиро подякувала батькам Пилипу Федоровичу та Марії Ми­колаївні за те, що виховали чудового сина, - справжнього громадянина   та патріота, і заклика­ла шкільну молодь наслідувати прик­лад свого відомого земляка.

Сільський голова Іван Бажура, крім гарних слів про ге­роя дня, обіцяв роз­глянути питання про перейменування вулиці, а також обі­цяв   сприяння   в електрифікації му­зею і зробив перший крок в цьому напрямку - подарував електролічи­льник. Гарний подарунок для музею зробила колишня вчителька Ганна Іва­нівна Тарнавська. Вона вручила влас­нику музею справді дорогий подару­нок - давню жіночу сорочку, подібні які й довжоцькі жінки носили 100 років тому.

Перерізали червону стрічку мати Юрія Марія Миколаївна та восьми­класниця Ірина Гайсановська. Екс­позиція справді вражає. Сотні екс­понатів розташувались у кімнатах та надворі. Не тільки діти, а й дорослі ог­лядали численні предмети побуту, які можна тепер зустріти вже лише тут - у музеї «Кетроси». А ще за планом його власника, тут розміститься біб­ліотека краєзнавчої літератури. Ли­ше за останній час про Кетроси напи­сано десятки книг, і всі вони будуть представлені у музеї.

Безумовно, він житиме, розвива­тиметься, привертатиме увагу всіх, хто шанує і вивчає минуле, творить сучасне і майбутнє.

І.БАЛАНЮК,

кор. «Ямпільських вістей».

Категорія: Мої статті | Додав: админ (15.08.2013)
Переглядів: 174 | Теги: етнографічний музей-бібліотеку «Кет | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: